Крадіжка

Ельса народилася на далекій півночі, у невеличкій шведській громаді корінних саамів, де літо тривало не більш як пару-трійку тижнів, а зима була настільки лютою, що сковувала рухи і змушувала кров у жилах замерзати від крихітного пориву вітру. Вона була володаркою старовинних знань, успадкованих нею від прабабусі, і знала наперед, ким стане, подорослішавши. Її батько був талановитим оленярем і вчив доньку не тільки тримати упряжку і робити обрізання вух новонародженим оленям, а й правильно тримати палець на курку, а також вбивати лише за критичної потреби. У диких північних лісах водилося чимало небезпечних хижих звірів. Вони полювали на їхні оленячі отари, але Ельса й не думала, що найкровожерливішим хижаком виявиться далеко не вовк чи ведмідь, а людина, яку вона за десятиліття вирішить відшукати й помститися за принесені в дитинстві образи.