Жак Дюфіло
Оригінальне ім'я: Jacques Dufilho
Професія:
- actor
Дата народження: 19.02.1914
Місце народження: Бегль, Жиронда, Франція
Біографія: Жак Дюфіло — французький комедійний актор, народився 19 лютого 1914 року в Бегль (Жиронда, Франція), помер 28 серпня 2005 року в Понсампере (Жерс, Франція).
Походить з південного заходу Франції, Жак Жак-Габріель Дюфіло спершу вивчав сільське господарство, а потім переїхав до Парижа, щоб займатися своєю пристрастю — живописом і скульптурою. Саме там він зустрів Шарля Дюлена, видатну особистість театрального світу, який передав йому любов до сцени, і у 1951 році Дюфіло дебютував у кабаре-театрі разом з Агнессю Капрі. Спочатку він грав у скетчах, а згодом перейшов до великого екрану. У 1939 році брав участь у проєкті Марка Аллегре у фільмі «Ле Корсер» (Le Corsaire), проте фільм залишився незавершеним. Жака Дюфіло це не турбувало, бо через два роки він зіграв роль лісоруба у художньому фільмі Андре Звобади «Космічні круїзи» (Croisières Sidérales).
Надалі актор послідовно отримував ролі у кіно, але широкій публіці він став відомий у 1949 році завдяки фільму «Ферма семи гріхів» (La Ferme des Sept Péchés) режисера Жана-Девайвара. Дюфіло також займався театром і вперше вийшов на сцену у виставі за п’єсою Достоєвського «Брати Карамазови», режисером якої був Андре Барсак. Під час Другої світової війни Жак Дюфіло служив у 2-му гусарському полку, зокрема в розвідувальній групі 29-ї стрілецької дивізії, а у 1998 році його було нагороджено орденом Почесного легіону.
У 1953 році він зіграв у виставі Мольєра «Доктор на любителя» у постановці Жана-П’єра Дарраса. Наступного року повернувся з Андре Барсаком до Театру Ательє зі спектаклем «Коломба» Жана Ануя. Паралельно він продовжував грати у кіно, зокрема у «Марія-Антуанетта, королева Франції» режисера Жана Делануа 1956 року, а того ж року в постановці того ж режисера «Нотр-Дам де Парі».
У 1961 і 1962 роках Жак Дюфіло повернувся на сцену з Андре Барсаком у п’єсах «Максібюль» Марселя Еме та «Скупий» Мольєра. Він справив враження роллю у виставі «Сторож» («The Caretaker») Гарольда Пінтера у адаптації. 1978 рік став новою віхою в кар’єрі Дюфіло завдяки фільму П’єра Шендорфера «Лейтенант Краб», де він виконав роль головного механіка і отримав премію «Сезар» як найкращий актор другого плану. У 1980 році він зіграв Адрієна Дюссара у фільмі «Поганий син» режисера Клода Соте, за що отримав другий «Сезар» у тій самій категорії.
У театрі у 1988 році він отримав премію «Мольєр» за найкращу чоловічу роль за виставу Герба Гарднера «Я не Раппапорт», режисером якої був Жорж Вілсон. Протягом років Жак Дюфіло працював із режисерами Луї Маль, Клод Шаброль, Андре Юнебель, Ів Робер та багатьма іншими. У 1999 році він зіграв у фільмі «Що таке життя?» Франсуа Дюперона, який приніс йому ще одну номінацію на «Сезар». На телебаченні він отримав «Сімку Золота» за найкращу чоловічу роль у фільмі «Невинна жінка».
У 2003 році він опублікував автобіографію «Сирени корабля-вовка» (Les Sirènes Du Bateau-Loup), видану видавництвом Файяр.
Жак Дюфіло помер 28 серпня 2005 року в Понсампере у віці 91 року після свого останнього ролі у фільмі П’єра Шендорфера «Над хмарами, король там» (Up There, A King Above The Clouds).
Походить з південного заходу Франції, Жак Жак-Габріель Дюфіло спершу вивчав сільське господарство, а потім переїхав до Парижа, щоб займатися своєю пристрастю — живописом і скульптурою. Саме там він зустрів Шарля Дюлена, видатну особистість театрального світу, який передав йому любов до сцени, і у 1951 році Дюфіло дебютував у кабаре-театрі разом з Агнессю Капрі. Спочатку він грав у скетчах, а згодом перейшов до великого екрану. У 1939 році брав участь у проєкті Марка Аллегре у фільмі «Ле Корсер» (Le Corsaire), проте фільм залишився незавершеним. Жака Дюфіло це не турбувало, бо через два роки він зіграв роль лісоруба у художньому фільмі Андре Звобади «Космічні круїзи» (Croisières Sidérales).
Надалі актор послідовно отримував ролі у кіно, але широкій публіці він став відомий у 1949 році завдяки фільму «Ферма семи гріхів» (La Ferme des Sept Péchés) режисера Жана-Девайвара. Дюфіло також займався театром і вперше вийшов на сцену у виставі за п’єсою Достоєвського «Брати Карамазови», режисером якої був Андре Барсак. Під час Другої світової війни Жак Дюфіло служив у 2-му гусарському полку, зокрема в розвідувальній групі 29-ї стрілецької дивізії, а у 1998 році його було нагороджено орденом Почесного легіону.
У 1953 році він зіграв у виставі Мольєра «Доктор на любителя» у постановці Жана-П’єра Дарраса. Наступного року повернувся з Андре Барсаком до Театру Ательє зі спектаклем «Коломба» Жана Ануя. Паралельно він продовжував грати у кіно, зокрема у «Марія-Антуанетта, королева Франції» режисера Жана Делануа 1956 року, а того ж року в постановці того ж режисера «Нотр-Дам де Парі».
У 1961 і 1962 роках Жак Дюфіло повернувся на сцену з Андре Барсаком у п’єсах «Максібюль» Марселя Еме та «Скупий» Мольєра. Він справив враження роллю у виставі «Сторож» («The Caretaker») Гарольда Пінтера у адаптації. 1978 рік став новою віхою в кар’єрі Дюфіло завдяки фільму П’єра Шендорфера «Лейтенант Краб», де він виконав роль головного механіка і отримав премію «Сезар» як найкращий актор другого плану. У 1980 році він зіграв Адрієна Дюссара у фільмі «Поганий син» режисера Клода Соте, за що отримав другий «Сезар» у тій самій категорії.
У театрі у 1988 році він отримав премію «Мольєр» за найкращу чоловічу роль за виставу Герба Гарднера «Я не Раппапорт», режисером якої був Жорж Вілсон. Протягом років Жак Дюфіло працював із режисерами Луї Маль, Клод Шаброль, Андре Юнебель, Ів Робер та багатьма іншими. У 1999 році він зіграв у фільмі «Що таке життя?» Франсуа Дюперона, який приніс йому ще одну номінацію на «Сезар». На телебаченні він отримав «Сімку Золота» за найкращу чоловічу роль у фільмі «Невинна жінка».
У 2003 році він опублікував автобіографію «Сирени корабля-вовка» (Les Sirènes Du Bateau-Loup), видану видавництвом Файяр.
Жак Дюфіло помер 28 серпня 2005 року в Понсампере у віці 91 року після свого останнього ролі у фільмі П’єра Шендорфера «Над хмарами, король там» (Up There, A King Above The Clouds).