Конрад Фейдт

Біографія: Ганс Вальтер Конрад Вейт (22 січня 1893 – 3 квітня 1943) був німецьким актором, найкраще відомим за ролями у фільмах "Різні від інших" (1919), "Кабінет доктора Калігарі" (1920) та "Людина, що сміється" (1928). Після успішної кар'єри в німому німецькому кіно, де він був одним із найвисокооплачуваніших зірок компанії Ufa, він був змушений покинути Німеччину у 1933 році разом із своєю новою єврейською дружиною після приходу до влади нацистів. Вони оселилися у Великій Британії, де він брав участь у низці фільмів, зокрема "Злодій Багдаду" (1940), а потім приблизно у 1941 році емігрував до Сполучених Штатів, що призвело до його другого плану у фільмі "Касабланка" (1942).

З 1916 року і до своєї смерті Вейт знявся більше ніж у 100 фільмах. Однією з його найперших ролей був образ вбивчого сомнамбуліста Цезаре у фільмі режисера Роберта Віне "Кабінет доктора Калігарі" (1920), класика німецького експресіоністського кіно, разом з Вернером Краусом і Ліл Даговер. Його головна роль у фільмі "Людина, що сміється" (1928), де він зіграв понівеченого циркового артиста, обличчя якого вирізьблене у постійну посмішку, стала (візуальним) натхненням для злочинця Джокера з Бетмена, створеного у 1940 році Біллом Фінгером. Вейт також зіграв в інших німих фільмах жахів, таких як "Руки Орлака" (1924), ще один фільм Роберта Віне, "Студент з Праги" (1926) та "Ляльковий дім" (1924), де він зіграв Івана Грозного.

Вейт також знімався у фільмі Магнуса Гіршфельда "Різний від інших" (1919), одному з перших фільмів, які співчутливо зображували гомосексуальність, хоча персонажі у ньому не закінчують свою історію щасливо. Він мав провідну роль у першому німецькому звуковому фільмі "Країна без жінок" (1929).

Він переїхав до Голлівуду наприкінці 1920-х і знявся у кількох фільмах, але поява звукового кіно і труднощі з англійською мовою змусили його повернутися до Німеччини. У цей період він надавав свої знання в навчанні початківців акторів, серед яких була майбутня американська характерна актриса Ліза Гольм.