Аллан Едвалл

Біографія: Йоган Аллан Едвалл (25 серпня 1924 – 7 лютого 1997) був шведським актором, режисером, автором, композитором та співаком, найвідомішим за межами Швеції за невеликими ролями в деяких фільмах Інгмара Бергмана, зокрема у «Фанні та Александр» (1982). Найбільшу аудиторію він здобув у скандинавських країнах, граючи симпатичних персонажів у кількох екранізаціях дитячих оповідань Астрід Ліндгрен для кіно та телебачення. Навчався у Королівській драматичній академії Стокгольма з 1949 по 1952 рік. За свою довгу кар'єру знявся більш ніж у 400 роботах. На 10-й церемонії вручення премії «Ґулдбаґґе» в 1974 році він отримав нагороду за найкращу чоловічу роль за роль запального батька Еміла, Антона Свенссона, у фільмі «Еміль та поросятко».

Його фільм 1984 року «Оке і його світ» був представлений на 14-му Московському міжнародному кінофестивалі.

У власних піснях він часто критикував соціальні несправедливості. Музика подібна до народної, часто використовує скрипку та акордеон. У 2006 році посмертно отримав шведську премію Греммі.

Едвалл також володів театром Teater Brunnsgatan Fyra у Стокгольмі, який купив у 1986 році й керував ним до своєї смерті від раку простати у 1997 році (тепер театром керує донька Крістіні Лунґ, Мартіна Монтеліус). Він був батьком фотографа Маттіаса Едвалла та режисера, актора і музиканта Монса Едвалла (1960–2016). Колега по акторській справі Ерланд Йозефсон написав про нього в газеті Expressen після смерті: «Він був диваком. Але, чорт забирай, йому вдавалося бути диваком у загальнолюдський спосіб!».