Теренс Гілл

Біографія: Теренс Гілл (справжнє ім'я Меріо Джіротті; народився 29 березня 1939 року) — італійський актор, режисер, сценарист і кінопродюсер. Свій шлях у мистецтві розпочав як дитячий актор і здобув міжнародну славу завдяки головним ролям у бойовиках та комедійних фільмах, багато з яких створені у співавторстві з його давнім партнером і другом по кіно Будом Спенсером. На піку своєї популярності Гілл був одним з найвисокооплачуваніших акторів Італії.

Найвідомішими його фільмами є комедійні та традиційні спагеті-вестерни, деякі з яких засновані на популярних романах німецького автора Карла Мая про Дикий Захід. Серед них найбільш відомі: "Lo chiamavano Trinità" (Вони кликали мене Трініті, 1970); "...continuavano a chiamarlo Trinità" (Трініті й досі моє ім'я, 1971), який став найкасовішим італійським фільмом того часу; та "Il mio nome è Nessuno" (Моє ім'я — Ніхто, 1973) за участі Генрі фонди. Гілл також здобув успіх на телебаченні в Італії, найбільше відомий за роллю головного персонажа у довготривалому серіалі Rai 1 "Don Matteo" з 2000 по 2022 рік.

Гілл народився 29 березня 1939 року у Венеції, Італія. Його мати, Гільдегард Джіротті (дівоче прізвище Тієме), була родом з Дрездена, Німеччина; батько, Джроламо Джіротті, був італійцем з Амелії, Умбрія, за професією хіміком. У дитинстві Теренс жив у маленькому містечку Ломмач в Саксонії. Він пережив бомбардування Дрездена, що стало для нього травматичним досвідом. Перебував там до кінця Другої світової війни в Європі.

У 12 років його помітив італійський режисер Діно Різі на змаганнях з плавання, і він почав кар’єру дитячого актора, знявшись у фільмі Різі "Відпочинок з гангстером" (1951) у ролі Джанні, лідера банди сиріт. "Вони шукали хлопчика-лідера банди і знайшли мене", — згодом згадував він.

Він зіграв невеликі ролі у фільмах "Голос тиші" (1953) з Жаном Маре, "Занадто молодий для кохання" (1953), "Це сталося в парку" (1953). З'явився у "Золотій вені" (1954) з Мартой Торен і Річардом Бейсхартом, "Покинутий" (1955) та "Дивізія Фольгоре" (1955).

Джіротті вперше отримав головну роль у фільмі "Guaglione" (1956). Також його можна було побачити у "Mamma sconosciuta" (1956), "I vagabondi delle stelle" (1956), "La grande strada azzurra" (1956) з Івом Монтандом та Алідою Валлі, і "Lazzarella" (1957).

Джіротті знявся у "Анна з Брукліна" (1958) з Джиною Лоллобриджідою, "Меч і хрест" (1958) з Івонн де Карло (роль Лазаря Віфанійського) та телевізійній версії "Портрета Доріана Грея" (1958).

Він грав другорядні ролі у "Il padrone delle ferriere" (1959) з Вірною Лісі, "Джук-бокс — крики кохання" (1959), "Ганнібал" (1959) з Віктором Мейчуром і Карло Педерсолі, який пізніше став відомий як Буд Спенсер. Джіротті отримав головні ролі у фільмах "Spavaldi e innamorati" (1959) та "Cerasella" (1959), молодіжній комедії.

Після цього знов повернувся до другорядних ролей у "Карфаген у полум’ї" (1960), "На службі у армії" (1960) та "Історії Йосипа та його братів" (1961) з Джеффрі Хорном і Робертом Морлі, режисером якого був Ервінг Реппер.

Він зіграв другорядні ролі у "Дивовижі Аладдіна" (1961) з Дональдом О'Коннором під режисурою Генрі Левіна та Маріо Бави, "Pecado de amor" (1961), "Сім морів до Кале" (1962) з Родом Тейлором та "Найкоротший день" (1963).