Генрі Фонда
Оригінальне ім'я: Henry Fonda
Професія:
- writer
- actor
- producer
Дата народження: 16.05.1905
Місце народження: Гранд-Айленд, Небраска, США
Біографія: Генрі Джейнс Фонда (16 травня 1905 – 12 серпня 1982) був американським актором, чиї кар'єра тривала п'ять десятиліть у Голлівуді. Фонда створив сильний, привабливий образ на екрані у кількох фільмах, які зараз вважаються класикою, отримавши одну премію "Оскар" за найкращу чоловічу роль із двох номінацій.
Фонда вперше заявив про себе як актор на Бродвеї, а у 1935 році дебютував у голлівудському кіно. Його кінокар'єра почала набирати обертів з ролей, таких як наречений Бетт Девіс у її нагородженому "Оскаром" фільмі "Джезабель" (1938), брат Френк у "Джессі Джеймс" (1939) та майбутній президент у "Молодому містері Лінкольні" (1939), режисером якого був Джон Форд. Його рання кар'єра досягла піку з номінованою на "Оскар" роллю Тома Джоада у фільмі "Грона гніву", що розповідає про сім'ю з Оклахоми, яка переїхала до Каліфорнії під час пилової бурі 1930-х років. Цей фільм широко вважається одним із найвидатніших американських фільмів.
У 1941 році він зіграв поряд із Барбарою Стенвік у класичній screwball-комедії "Леді Єва". Відкриваючи та закриваючи свою службу у Другій світовій війні, він зіграв головні ролі у двох високо оцінених вестернах: "Інцидент на Окс-Боу" (1943) та "Моя дорога Клементина" (1946), останній режисував Джон Форд, а також він знявся у вестерні Форда "Форт Апаче" (1948). Після семирічної перерви у кіно, під час якої Фонда зосередився на театральних постановках, він повернувся із військово-морською драмою "Містер Робертс" (1955). У 1957 році він зіграв присяжного № 8, який утримувався від голосування, у фільмі "12 розгніваних чоловіків". Фонда, який також був співпродюсером, отримав премію BAFTA як найкращий іноземний актор.
Пізніше у своїй кар'єрі Фонда перейшов до темніших ролей, як, наприклад, лиходій в епічному вестерні "Одного разу на Дикому Заході" (1968), що спочатку був недооцінений і провалився в прокаті, але зараз вважається одним із найкращих вестернів усіх часів. Він також грав у легших жанрах, таких як "Твоє, Моє і Наше" із Люсілл Бол, але часто грав і важливі військові постаті, наприклад, полковника у фільмі "Битва за Арденни" (1965) та адмірала Німіц у "Мідвеї" (1976). Він нарешті отримав "Оскар" за найкращу чоловічу роль на 54-й церемонії за свою останню роль у фільмі "На золотому ставку" (1981), у якому також грали Кетрін Хепберн та його донька Джейн Фонда, але був занадто хворий, щоб бути присутнім на церемонії. Кілька місяців потому він помер від захворювання серця.
Фонда вперше заявив про себе як актор на Бродвеї, а у 1935 році дебютував у голлівудському кіно. Його кінокар'єра почала набирати обертів з ролей, таких як наречений Бетт Девіс у її нагородженому "Оскаром" фільмі "Джезабель" (1938), брат Френк у "Джессі Джеймс" (1939) та майбутній президент у "Молодому містері Лінкольні" (1939), режисером якого був Джон Форд. Його рання кар'єра досягла піку з номінованою на "Оскар" роллю Тома Джоада у фільмі "Грона гніву", що розповідає про сім'ю з Оклахоми, яка переїхала до Каліфорнії під час пилової бурі 1930-х років. Цей фільм широко вважається одним із найвидатніших американських фільмів.
У 1941 році він зіграв поряд із Барбарою Стенвік у класичній screwball-комедії "Леді Єва". Відкриваючи та закриваючи свою службу у Другій світовій війні, він зіграв головні ролі у двох високо оцінених вестернах: "Інцидент на Окс-Боу" (1943) та "Моя дорога Клементина" (1946), останній режисував Джон Форд, а також він знявся у вестерні Форда "Форт Апаче" (1948). Після семирічної перерви у кіно, під час якої Фонда зосередився на театральних постановках, він повернувся із військово-морською драмою "Містер Робертс" (1955). У 1957 році він зіграв присяжного № 8, який утримувався від голосування, у фільмі "12 розгніваних чоловіків". Фонда, який також був співпродюсером, отримав премію BAFTA як найкращий іноземний актор.
Пізніше у своїй кар'єрі Фонда перейшов до темніших ролей, як, наприклад, лиходій в епічному вестерні "Одного разу на Дикому Заході" (1968), що спочатку був недооцінений і провалився в прокаті, але зараз вважається одним із найкращих вестернів усіх часів. Він також грав у легших жанрах, таких як "Твоє, Моє і Наше" із Люсілл Бол, але часто грав і важливі військові постаті, наприклад, полковника у фільмі "Битва за Арденни" (1965) та адмірала Німіц у "Мідвеї" (1976). Він нарешті отримав "Оскар" за найкращу чоловічу роль на 54-й церемонії за свою останню роль у фільмі "На золотому ставку" (1981), у якому також грали Кетрін Хепберн та його донька Джейн Фонда, але був занадто хворий, щоб бути присутнім на церемонії. Кілька місяців потому він помер від захворювання серця.