Уго Тоньяцці
Оригінальне ім'я: Ugo Tognazzi
Професія:
- writer
- actor
- director
- musician
Дата народження: 23.03.1922
Місце народження: Кремона, Ломбардія, Італія
Біографія: Оттавіо "Уго" Тоньятцці (23 березня 1922 – 27 жовтня 1990) був італійським актором, режисером і сценаристом.
Вважається одним із найважливіших облич італійської комедії разом із Вітторіо Гассманом, Ніно Манфреді, Марчелло Мастроянні та Альберто Сорді.
Тоньятцці народився в Кремоні, на півночі Італії, але провів свою молодість у різних місцевостях, оскільки його батько був мандрівним клерком страхової компанії.
Після повернення до рідного міста в 1936 році він працював на заводі з виробництва ковбас, де досяг посади бухгалтера. Під час Другої світової війни його мобілізували до армії, а після Капітуляції 8 вересня 1943 року він повернувся додому і деякий час служив у Чорних бригадах. Його пристрасть до театру та акторської майстерності датується ранніми роками, і під час війни він організовував вистави для своїх товаришів по службі. У 1945 році він переїхав до Мілана, де вступив до театральної трупи під керівництвом Ванди Осіріс. За кілька років пізніше він створив власну успішну музичну рев'ю компанію.
У 1950 році Тоньятцці дебютував у кіно у фільмі "Кадети Гасконі" режисера Маріо Маттолі. Наступного року він познайомився з Раймондо Віанелло, з яким утворив успішне комедійне дует для новоствореного каналу RAI TV (1954–1960). Їхні шоу, які іноді містили сатиричні матеріали, були parmi перших, що зазнали цензури в італійському телебаченні.
Після успішної ролі у фільмі "Фашист" (Іл Федерале) (1961), режисером якого був Лучано Сальче, Тоньятцці став одним із найвідоміших персонажів так званої Commedia all'Italiana (італійського стилю комедії). Він співпрацював із усіма провідними режисерами італійського кіно, у тому числі з Маріо Монічеллі ("Мої друзі"), Марко Феррері ("Великий обжор"), Карло Ліццані ("Гірке життя"), Діно Різі, П'єр Паоло Пазоліні ("Свинарник"), Етторе Скола, Альберто Латтуада, Нанні Лой, Пупі Аваті та іншими. Тоньятцці також режисерував деякі свої фільми, зокрема фільм 1967 року "Сьомий поверх". Цей фільм брав участь у 17-му Берлінському міжнародному кінофестивалі.
Він був відомим актором в Італії та зіграв у низці важливих міжнародних фільмів, що принесло йому славу і в інших частинах світу.
Роджер Вадим запросив Тоньятцці на роль Марка Генда, Мисливця, у фільмі "Барбарелла" (1968). Він рятує Барбареллу (Джейн Фонда) від кусючих ляльок, з якими вона зустрічається, і після порятунку просить оплату, просячи її кохатися з ним ("старомодним" способом, а не психокардіопатичним, як у їхньому майбутньому).
У 1981 році він отримав нагороду за Найкращу чоловічу роль на Каннському кінофестивалі за фільм "Трагедія безглуздого чоловіка", режисером якого був Бернардо Бертолуччі. Хоча він здебільшого працював в італійському кіно, Тоньятцці, мабуть, найбільш пам'ятається за роль Ренато Бальді, гей-власника нічного клубу в Сен-Тропе, у французькій комедії 1978 року "Клітка для пташок", яка стала найкасовішим іноземним фільмом, випущеним у США.
Тоньятцці мав різні стосунки протягом життя, був одружений з актрисами Маргарете Робсагм та пізніше Франкою Бетоєю. У нього було четверо дітей від трьох різних жінок: його сини Рікі Тоньятцці (нар. 1955) і Джанмарко Тоньятцці (нар. 1967) є акторами; інший син, Томас Робсагм (нар. 1964), є норвезьким режисером і продюсером; його донька Марія Солє Тоньятцці (нар. 1971) також є кінорежисером.
Вважається одним із найважливіших облич італійської комедії разом із Вітторіо Гассманом, Ніно Манфреді, Марчелло Мастроянні та Альберто Сорді.
Тоньятцці народився в Кремоні, на півночі Італії, але провів свою молодість у різних місцевостях, оскільки його батько був мандрівним клерком страхової компанії.
Після повернення до рідного міста в 1936 році він працював на заводі з виробництва ковбас, де досяг посади бухгалтера. Під час Другої світової війни його мобілізували до армії, а після Капітуляції 8 вересня 1943 року він повернувся додому і деякий час служив у Чорних бригадах. Його пристрасть до театру та акторської майстерності датується ранніми роками, і під час війни він організовував вистави для своїх товаришів по службі. У 1945 році він переїхав до Мілана, де вступив до театральної трупи під керівництвом Ванди Осіріс. За кілька років пізніше він створив власну успішну музичну рев'ю компанію.
У 1950 році Тоньятцці дебютував у кіно у фільмі "Кадети Гасконі" режисера Маріо Маттолі. Наступного року він познайомився з Раймондо Віанелло, з яким утворив успішне комедійне дует для новоствореного каналу RAI TV (1954–1960). Їхні шоу, які іноді містили сатиричні матеріали, були parmi перших, що зазнали цензури в італійському телебаченні.
Після успішної ролі у фільмі "Фашист" (Іл Федерале) (1961), режисером якого був Лучано Сальче, Тоньятцці став одним із найвідоміших персонажів так званої Commedia all'Italiana (італійського стилю комедії). Він співпрацював із усіма провідними режисерами італійського кіно, у тому числі з Маріо Монічеллі ("Мої друзі"), Марко Феррері ("Великий обжор"), Карло Ліццані ("Гірке життя"), Діно Різі, П'єр Паоло Пазоліні ("Свинарник"), Етторе Скола, Альберто Латтуада, Нанні Лой, Пупі Аваті та іншими. Тоньятцці також режисерував деякі свої фільми, зокрема фільм 1967 року "Сьомий поверх". Цей фільм брав участь у 17-му Берлінському міжнародному кінофестивалі.
Він був відомим актором в Італії та зіграв у низці важливих міжнародних фільмів, що принесло йому славу і в інших частинах світу.
Роджер Вадим запросив Тоньятцці на роль Марка Генда, Мисливця, у фільмі "Барбарелла" (1968). Він рятує Барбареллу (Джейн Фонда) від кусючих ляльок, з якими вона зустрічається, і після порятунку просить оплату, просячи її кохатися з ним ("старомодним" способом, а не психокардіопатичним, як у їхньому майбутньому).
У 1981 році він отримав нагороду за Найкращу чоловічу роль на Каннському кінофестивалі за фільм "Трагедія безглуздого чоловіка", режисером якого був Бернардо Бертолуччі. Хоча він здебільшого працював в італійському кіно, Тоньятцці, мабуть, найбільш пам'ятається за роль Ренато Бальді, гей-власника нічного клубу в Сен-Тропе, у французькій комедії 1978 року "Клітка для пташок", яка стала найкасовішим іноземним фільмом, випущеним у США.
Тоньятцці мав різні стосунки протягом життя, був одружений з актрисами Маргарете Робсагм та пізніше Франкою Бетоєю. У нього було четверо дітей від трьох різних жінок: його сини Рікі Тоньятцці (нар. 1955) і Джанмарко Тоньятцці (нар. 1967) є акторами; інший син, Томас Робсагм (нар. 1964), є норвезьким режисером і продюсером; його донька Марія Солє Тоньятцці (нар. 1971) також є кінорежисером.