Віктор Мейчер
Оригінальне ім'я: Victor Mature
Професія:
- actor
Дата народження: 29.01.1913
Місце народження: Луїсвілл, Кентуккі, США
Біографія: Віктор Джон Мейчер був американським актором театру, кіно та телебачення.
У липні 1942 року Мейчер намагався вступити до Військово-морського флоту США, але був відхилений через дальтонізм. У той же день він здав інший тест на зір і вступив до Берегової охорони США. Його призначили на корабель USCGC Storis (WMEC-38), який виконував патрульні завдання біля Ґренландії. Після 14 місяців служби на Storis Мейчера підвищили до звання головного боцмана. У 1944 році він здійснив серію турів на підтримку військових облігацій і виступав у виставах для підняття бойового духу. Він допомагав у наборі до Берегової охорони, будучи провідним актором музичного ревю "Tars and Spars", яке відкрилося у Маямі, Флорида, в квітні 1944 року і протягом наступного року гастролювало США. У травні 1945 року Мейчера перевели на військово-транспортне судно USS Admiral H. T. Mayo (AP-125), яке брало участь у перевезенні військ у Тихоокеанський театр військових дій. У листопаді 1945 року Мейчер був почесно демобілізований з берегової охорони і відновив акторську кар'єру.
Кінокар'єра
Після війни Мейчера запросив Джон Форд на роль у фільмі "Моя люба Клементина", де він зіграв доктора Голлідея проти Вайатта Ерпа, якого зіграв Генрі Фонда. Наступні десять років Мейчер спеціалізувався на ролях твердих чоловіків у різних жанрах, таких як вестерни й біблійні фільми, зокрема "Риза" (поруч з Річардом Бертоном і Джин Симмонс) та її популярне продовження "Деметрій і гладіатори" (з Сьюзен Хейворд). Він також знімався разом із Геді Ламар у біблійному епосі Сесіла Б. Демілля "Самсон і Даліла" (1949) та у ролі Гормеба в "Єгиптянині" (1954) з Джин Симмонс та Джин Тірні. За свідченнями, він говорив, що досягає успіху в біблійних епосах, бо міг "показати святій вигляд".
Він також знімався разом з Естер Вільямс у фільмі "Тисяча доларів за русалку" (1952) і, за її автобіографією, мав романтичні стосунки з нею.
Після п'ятирічної перерви він повернувся до акторства заради можливості пародіювати самого себе у фільмі "Після лиса" (1966), співавтором сценарію якого був Ніл Саймон. У подібному дусі в 1968 році він зіграв велетня на ім'я Великий Віктор у фільмі "Хед", музично-комедійній стрічці з групою The Monkees. Персонаж глузував як із його екранного образу, так і, за повідомленнями, з RCA Victor, компанії, що поширювала лейбл Colgems Records, на якому виступали Monkees. Мейчер був задоволений сценарієм, хоча і визнавав, що він для нього безглуздий, заявляючи: "Все, що я знаю — це те, що він мене смішить."
Мейчер славився своєю самоіронією щодо своїх акторських здібностей. Одного разу, коли його відмовили прийняти до членів країнового клубу через те, що він актор, він жартував: "Я не актор — і у мене є шістдесят чотири фільми, які це доводять!" У 1968 році він сказав про свою кар'єру: "Насправді, я гольфіст. Це моя справжня професія. Я ніколи не був актором. Запитайте будь-кого, особливо критиків."
Віктор Мейчер помер від лейкемії у 1999 році в своєму будинку в Ранчо-Санта-Фе, Каліфорнія, у віці 86 років. Він був похований на сімейній ділянці на цвинтарі Святого Михаїла у своєму рідному місті Louisville.
За свій внесок у кінематографічну індустрію Віктор Мейчер має зірку на Голлівудській Алеї Слави за адресою 6780 Голлівудський бульвар.
У липні 1942 року Мейчер намагався вступити до Військово-морського флоту США, але був відхилений через дальтонізм. У той же день він здав інший тест на зір і вступив до Берегової охорони США. Його призначили на корабель USCGC Storis (WMEC-38), який виконував патрульні завдання біля Ґренландії. Після 14 місяців служби на Storis Мейчера підвищили до звання головного боцмана. У 1944 році він здійснив серію турів на підтримку військових облігацій і виступав у виставах для підняття бойового духу. Він допомагав у наборі до Берегової охорони, будучи провідним актором музичного ревю "Tars and Spars", яке відкрилося у Маямі, Флорида, в квітні 1944 року і протягом наступного року гастролювало США. У травні 1945 року Мейчера перевели на військово-транспортне судно USS Admiral H. T. Mayo (AP-125), яке брало участь у перевезенні військ у Тихоокеанський театр військових дій. У листопаді 1945 року Мейчер був почесно демобілізований з берегової охорони і відновив акторську кар'єру.
Кінокар'єра
Після війни Мейчера запросив Джон Форд на роль у фільмі "Моя люба Клементина", де він зіграв доктора Голлідея проти Вайатта Ерпа, якого зіграв Генрі Фонда. Наступні десять років Мейчер спеціалізувався на ролях твердих чоловіків у різних жанрах, таких як вестерни й біблійні фільми, зокрема "Риза" (поруч з Річардом Бертоном і Джин Симмонс) та її популярне продовження "Деметрій і гладіатори" (з Сьюзен Хейворд). Він також знімався разом із Геді Ламар у біблійному епосі Сесіла Б. Демілля "Самсон і Даліла" (1949) та у ролі Гормеба в "Єгиптянині" (1954) з Джин Симмонс та Джин Тірні. За свідченнями, він говорив, що досягає успіху в біблійних епосах, бо міг "показати святій вигляд".
Він також знімався разом з Естер Вільямс у фільмі "Тисяча доларів за русалку" (1952) і, за її автобіографією, мав романтичні стосунки з нею.
Після п'ятирічної перерви він повернувся до акторства заради можливості пародіювати самого себе у фільмі "Після лиса" (1966), співавтором сценарію якого був Ніл Саймон. У подібному дусі в 1968 році він зіграв велетня на ім'я Великий Віктор у фільмі "Хед", музично-комедійній стрічці з групою The Monkees. Персонаж глузував як із його екранного образу, так і, за повідомленнями, з RCA Victor, компанії, що поширювала лейбл Colgems Records, на якому виступали Monkees. Мейчер був задоволений сценарієм, хоча і визнавав, що він для нього безглуздий, заявляючи: "Все, що я знаю — це те, що він мене смішить."
Мейчер славився своєю самоіронією щодо своїх акторських здібностей. Одного разу, коли його відмовили прийняти до членів країнового клубу через те, що він актор, він жартував: "Я не актор — і у мене є шістдесят чотири фільми, які це доводять!" У 1968 році він сказав про свою кар'єру: "Насправді, я гольфіст. Це моя справжня професія. Я ніколи не був актором. Запитайте будь-кого, особливо критиків."
Віктор Мейчер помер від лейкемії у 1999 році в своєму будинку в Ранчо-Санта-Фе, Каліфорнія, у віці 86 років. Він був похований на сімейній ділянці на цвинтарі Святого Михаїла у своєму рідному місті Louisville.
За свій внесок у кінематографічну індустрію Віктор Мейчер має зірку на Голлівудській Алеї Слави за адресою 6780 Голлівудський бульвар.