Жан Ґабен

Біографія: Жан Габен Алексіс Монкорже (народився як Жан-Алексіс Монкорже), відомий як Жан Габен (17 травня 1904 – 15 листопада 1976), був французьким актором і співаком. Вважається ключовою фігурою у французькому кінематографі, зіграв у кількох класичних фільмах, серед яких "Пепе Ле Моко" (1937), "Велика ілюзія" (1937), "Причал імло́в" (1938), "Людина-звір" (1938), "Наростає день" (1939) та "Задоволення" (1952). Під час своєї кар'єри він двічі отримував Срібного ведмедя за найкращу чоловічу роль на Берлінському міжнародному кінофестивалі та Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль на Венеційському кінофестивалі відповідно. Габен був прийнятий до лав Легіону честі визнанням його важливої ролі у французькому кінематографі.

Габен народився як Жан-Алексіс Монкорже в Парижі, син Мадлен Петі та Фердинанда Монкорже, власника кафе й кабаретного артиста, чиє сценічне ім'я було Габен, що є французьким ім'ям. Він виріс у селі Мерієль у департаменті Сена-і-Уаза (тепер Валь-д’Уаза), приблизно за 35 км на північ від Парижа. Він навчався в ліцеї Жансона де Сейлі. Габен рано залишив школу і працював робітником до 19 років, коли дебютував у шоу-бізнесі з невеликою роллю в постановці Folies Bergère. Він продовжував грати різні другорядні ролі, перш ніж пішов служити в армію.

Після завершення військової служби у фузилерах-маринах він повернувся до розважального бізнесу під сценічним ім'ям Жан Габен, працюючи в паризьких мюзиклах та оперетах, імітуючи співочий стиль Моріса Шевальє, який був тоді популярним. Він був у трупі, що гастролювала Південною Америкою, а повернувшись до Франції, працював у Мулен Руж. Його виступи почали привертати увагу, і згодом він отримав кращі ролі на сцені, що призвело до участі у двох німих фільмах у 1928 році.

Через два роки Габен перейшов у звукове кіно у виробництві Pathé Frères 1930 року "Chacun sa chance". Граючи другорядні ролі, він знявся у більш ніж десятку фільмів протягом наступних чотирьох років, у тому числі під режисурою Моріса та Жака Турньє. Але справжнє визнання він здобув за роль у фільмі 1934 року "Марія Шапделен" режисера Жюлієна Дювів'є. Потім його затвердили на роль романтичного героя у військовій драмі 1936 року "Ла Бандера"; цей другий фільм Дювів'є закріпив його статус великої зірки. Наступного року він знову співпрацював із Дювів'є у надзвичайно успішному "Пепе Ле Моко". Популярність цього фільму принесла йому міжнародне визнання. Того ж року він зіграв у "Великій ілюзії" Жана Ренуара, антивоєнному фільмі, який демонструвався в театрі Нью-Йорка безпрецедентні шість місяців. За цим пішли ще одне важливе творіння Ренуара — "Людина-звір", нуарова трагедія, заснована на романі Еміля Золя, у якій Габен та Симона Сімон зіграли головні ролі, а також "Причал імло́в", класика поетичного реалізму режисера Марселя Карне. Його грубу харизму можна порівняти з Гамфрі Богартом та Джеймсом Кегні.

У 1939 році він розлучився з другою дружиною.