Андре Ґреґорі

Біографія: Андре Ґреґорі (народився 11 травня 1934 року) — французько-американський актор. Він навчався у Гарвардському університеті, де був пов'язаний із Домом Адамса. У 1960-х і 1970-х роках Ґреґорі поставив низку авангардних постановок, створених у ході колективної співпраці, найвідомішою з яких була "Аліса в країні див" (1970), заснована на двох класичних книгах Льюїса Керрола про Алісу. Він заснував власну театральну трупу The Manhattan Project у 1968 році. 1975 року він поставив "Наш пізній вечір" — першу постановку п'єси Воллеса Шона, що започаткувало довгу співпрацю між ними обома.

Незабаром після цього, через зростаюче невдоволення Ґреґорі роллю театру в сучасному житті та тим, що він спостерігав як тенденцію до фашизму в Сполучених Штатах, він раптово залишив театр і країну. Як описано у фільмі "Моя вечеря з Андре" (1981), він подорожував до Польщі за запрошенням режисера Єжи Ґротовського, де розробив низку експериментальних театральних подій для приватної аудиторії. Він провів кілька років у різних езотеричних духовних спільнотах (наприклад, у Фіндорні), розвиваючи інтерес і практику в тому, що можна назвати віруваннями Нього Ейдж.

Хоча Ґреґорі покинув театр у 1975 році, він неодноразово повертався для постановки невеликих вистав, зазвичай для запрошених глядачів. Серед них — тривалий воркшоп "Дядько Ваня" (адаптований Девідом Маметтом), який розроблявся з 1990 по 1994 роки і в якому брали участь Воллес Шон і Джуліанна Мур. Хоча вистава ніколи публічно не виконувалася, вона була випущена як фільм "Ваня на 42-й вулиці" режисерами Ґреґорі та Луїсом Маллем. Він знявся у ролі самого себе, режисера вистави у фільмі. Також Ґреґорі поставив радіовиставу п'єси Шона "Обраний скорботник" у 2002 році.

Він іноді знімався у фільмах як актор другого плану, серед його ролей — Іван Хреститель у "Останньому спокусі Христа" та проповідник Спелґуд у "Москітному узбережжі", а також Данте, власник ресторану, разом із Розанною Аркетт, Девідом Боуї і Баком Генрі у фільмі "Інцидент з ліґвіні".

Найвідомішою його роллю є роль головного героя у фільмі "Моя вечеря з Андре" (1981) режисера Луїса Малля, де він і Воллес Шон, граючи персонажів на основі самих себе, ведуть довгу розмову під час вечері. Вони обговорюють духовну подорож Ґреґорі Європою та його сумніви щодо майбутнього театру і західної цивілізації загалом.

Він знявся разом із Голді Хоун у фільмі "Протокол" (1984). 1988 року він зіграв батька у фільмі "Декілька дівчат" разом із Дженніфер Коннеллі та Патріком Демпсі. 1993 року він зіграв у фільмі "Демолізіон Мен" із Сильвестром Сталлоне.

Повернувшись до театру, Ґреґорі поставив п'єсу Шона "Трави тисячі кольорів", прем'єра якої відбулася в Королівському театрі у Лондоні в травні 2009 року. Після цього він працював із Шоном над новою версією "Будівельника майстра" Ібсена. Це вилилося у фільм "Страх упасти" (2013) режисера Джонатана Деммі. Фільм було перейменовано на "Майстер будівельник" під час прем'єри в Нью-Йорку у червні 2014 року.

2013 року він поставив "Трави тисячі кольорів" та "Обраного скорботника", де роль виконував Шон, у спільному виробництві Theatre for a New Audience і The Public Theater у Нью-Йорку.

Документальний фільм 2013 року про життя Андре Ґреґорі "Андре Ґреґорі: До та після вечері" зняла його дружина Сінді Кляйн. Вони обговорювали цей фільм у випуску програми "Чарлі Роуз" 3 травня 2013 року.