Річард Куайн
Оригінальне ім'я: Richard Quine
Професія:
- writer
- actor
- producer
- singer
- director
Дата народження: 12.11.1920
Місце народження: Детройт, Мічиган, США
Біографія: Річард Квайн (12 листопада 1920 – 10 червня 1989) був американським актором театру, кіно та радіо, а також режисером фільмів.
Квайн народився у Детройті. Він дебютував на Бродвеї у мюзиклі Джерома Керна та Оскара Гаммерштейна II «Дуже тепло для травня» у 1939 році і з'явився в постановці «Моя сестра Ілін» наступного року. Серед його кінематографічних акторських ролей – «Світ рухається» (1934), «Джейн Ейр» (1934), «Діти на Бродвеї» (1941), «Моя сестра Ілін» (1942) та «Слова і музика» (1948), серед інших. У MGM він здружився з Міккі Руні та пізніше знімав кілька фільмів з його участю.
Під час Другої світової війни Квайн служив у Береговій охороні США. У листопаді 1943 року він одружився з акторкою Сьюзен Пітерс. Після війни він спробував себе в режисурі, спочатку як співпродюсер і співрежисер фільму «Шкіряні рукавички» (1948) разом з Вільямом Ешером, а згодом здійснив свій перший сольний режисерський проєкт — мюзикл «Сонячна сторона вулиці» (1951). Він поставив фільми: «Переможений» (1954), «Моя сестра Ілін» (1955), «Операція божевільний бал» (1957), «Дзвін, книга і свічка» (1958), «Незнайомці, коли ми зустрічаємось» (1960) та «Світ Сьюзі Вонґ» (1960).
Він також продюсував такі стрічки, як комедія «Париж, коли він палає» (1964) з Одрі Гепберн та Вільямом Голденом, «Як вбити свою дружину» (1965) з Джеком Леммоном, «Синаанон» (1966) та «Готель» (1967).
До кінця 1960-х років його продуктивність знизилась, а у 1970-х Квайн створив лише кілька невдалих фільмів. Звернувшись до телебачення, він у сезоні 1954-1955 років спільно з Блейком Едвардсом створив перший серіал з Міккі Руні — «Шоу Міккі Руні: Гей, Мулліган», який транслювали на NBC. Пізніше Квайн поставив три епізоди серіалу «Коломбо» з Пітером Фалком, включно з епізодом «Кинджал розуму», події якого відбуваються у Великій Британії, і який деякі британські фанати вважають незручним. Також він працював над іншим, менш успішним серіалом NBC Mystery Movie, «Маккой» за участю Тоні Кертіса.
Останнім його проєктом став фільм «В'язень Зенди» (1979) з Пітером Селлерсом, хоча він коротко працював над іншим фільмом з Селлерсом — «Підступний план доктора Фу Мачжу» (1980), за який не отримав офіційного кредиту.
Перша дружина Квайна, з якою він одружився 11 липня 1943 року, була акторкою Сьюзен Пітерс. Вона стала паралізованою від пояса вниз під час полювання з Квайном у 1945 році, коли випадкова постріленість кулі 22 калібру влучила їй у хребет. 17 квітня 1946 року подружжя всиновило немовля, якого назвали Тімоті Річард Квайн. Вони розлучилися у 1948 році, а Сьюзен померла від наслідків нервової анорексії у 1952 році у віці 31 року.
Пізніше Квайн був заручений з Кім Новак, але вони не одружилися. Він також був одружений з акторками Барбарою Бушман (з якою мав двох доньок, Кетрін та Вікторію), Френ Джеффріс та Діаною Балфур.
Після тривалого періоду депресії та поганого здоров'я Квайн покінчив життя самогубством, застрелившись у Лос-Анджелесі 10 червня 1989 року. Поранення гвинтівкою страшно нагадувало випадкову травму його першої дружини під час полювання.
Квайн народився у Детройті. Він дебютував на Бродвеї у мюзиклі Джерома Керна та Оскара Гаммерштейна II «Дуже тепло для травня» у 1939 році і з'явився в постановці «Моя сестра Ілін» наступного року. Серед його кінематографічних акторських ролей – «Світ рухається» (1934), «Джейн Ейр» (1934), «Діти на Бродвеї» (1941), «Моя сестра Ілін» (1942) та «Слова і музика» (1948), серед інших. У MGM він здружився з Міккі Руні та пізніше знімав кілька фільмів з його участю.
Під час Другої світової війни Квайн служив у Береговій охороні США. У листопаді 1943 року він одружився з акторкою Сьюзен Пітерс. Після війни він спробував себе в режисурі, спочатку як співпродюсер і співрежисер фільму «Шкіряні рукавички» (1948) разом з Вільямом Ешером, а згодом здійснив свій перший сольний режисерський проєкт — мюзикл «Сонячна сторона вулиці» (1951). Він поставив фільми: «Переможений» (1954), «Моя сестра Ілін» (1955), «Операція божевільний бал» (1957), «Дзвін, книга і свічка» (1958), «Незнайомці, коли ми зустрічаємось» (1960) та «Світ Сьюзі Вонґ» (1960).
Він також продюсував такі стрічки, як комедія «Париж, коли він палає» (1964) з Одрі Гепберн та Вільямом Голденом, «Як вбити свою дружину» (1965) з Джеком Леммоном, «Синаанон» (1966) та «Готель» (1967).
До кінця 1960-х років його продуктивність знизилась, а у 1970-х Квайн створив лише кілька невдалих фільмів. Звернувшись до телебачення, він у сезоні 1954-1955 років спільно з Блейком Едвардсом створив перший серіал з Міккі Руні — «Шоу Міккі Руні: Гей, Мулліган», який транслювали на NBC. Пізніше Квайн поставив три епізоди серіалу «Коломбо» з Пітером Фалком, включно з епізодом «Кинджал розуму», події якого відбуваються у Великій Британії, і який деякі британські фанати вважають незручним. Також він працював над іншим, менш успішним серіалом NBC Mystery Movie, «Маккой» за участю Тоні Кертіса.
Останнім його проєктом став фільм «В'язень Зенди» (1979) з Пітером Селлерсом, хоча він коротко працював над іншим фільмом з Селлерсом — «Підступний план доктора Фу Мачжу» (1980), за який не отримав офіційного кредиту.
Перша дружина Квайна, з якою він одружився 11 липня 1943 року, була акторкою Сьюзен Пітерс. Вона стала паралізованою від пояса вниз під час полювання з Квайном у 1945 році, коли випадкова постріленість кулі 22 калібру влучила їй у хребет. 17 квітня 1946 року подружжя всиновило немовля, якого назвали Тімоті Річард Квайн. Вони розлучилися у 1948 році, а Сьюзен померла від наслідків нервової анорексії у 1952 році у віці 31 року.
Пізніше Квайн був заручений з Кім Новак, але вони не одружилися. Він також був одружений з акторками Барбарою Бушман (з якою мав двох доньок, Кетрін та Вікторію), Френ Джеффріс та Діаною Балфур.
Після тривалого періоду депресії та поганого здоров'я Квайн покінчив життя самогубством, застрелившись у Лос-Анджелесі 10 червня 1989 року. Поранення гвинтівкою страшно нагадувало випадкову травму його першої дружини під час полювання.