Акс Емануель
Оригінальне ім'я: Emanuel Ax
Професія:
- musician
- actor
Дата народження: 08.06.1949
Місце народження: Львів, Українська РСР, СРСР [нині Львів, Україна]
Біографія: Емануель «Менні» Акс (народився 8 червня 1949 року) — американський класичний піаніст. Він відомий своїми камерними музичними колабораціями з віолончелістом Йо-Йо Ма та скрипалями Ісааком Стерном і Йонг Уком Кімом, а також своїми фортепіанними рециталями і виступами з провідними оркестрами світу.
Починаючи з 12 років, Акс навчався грі на фортепіано у Мєчислава Мунца в Юліярдській школі. Він отримав почесну згадку на VIII Міжнародному конкурсі ім. Шопена 1970 року, посів третє місце на Міжнародному музичному конкурсі Віанна да Мотта 1971 року, сьоме місце на Конкурсі імені королеви Єлизавети 1972 року і першу премію на Міжнародному конкурсі піаністів імені Артура Рубінштейна 1974 року.
З 1990 року Акс є членом викладацького складу Юліярдської школи.
Акс народився в польсько-єврейській родині Йоахіма та Геллен Акс у Львові, Україна, колишній частині Радянського Союзу. Обоє батьків пережили нацистські концтабори. Акс почав вчитися грі на фортепіано у шість років; першим його вчителем був батько. Коли йому було сім, сім'я переїхала до Варшави, Польща, де він навчався в музичній школі на Мьодовій. Через два роки родина переїхала до Вінніпега, Манітоба, Канада, де він продовжив навчання музиці, зокрема як учасник Молодшого музичного клубу Вінніпега. У 1961 році, коли Айксу було 12, сім'я переїхала до Нью-Йорка, і він продовжив навчання у Мєчислава Мунца в Юліярдській школі до 1976 року, коли Мунц залишив Нью-Йорк, щоб викладати в Японії. У 1970 році Акс отримав ступінь бакалавра французької мови в Колумбійському університеті й став громадянином США. Того ж року він здобув почесну згадку на VIII Міжнародному конкурсі ім. Шопена у Варшаві. У 1971 році посів третє місце на Міжнародному конкурсі Віанна да Мотта. У 1972 році посів сьоме місце на конкурсі імені королеви Єлизавети у Брюсселі. Публіку він привернув, вигравши у 1974 році Міжнародний конкурс піаністів імені Артура Рубінштейна, де його особисто привітав відомий піаніст Артур Рубінштейн, який був суддею на конкурсі. У 1974 році The New York Times повідомила про перемогу Аакса, зазначивши, що крім призу в 5,000 доларів, він отримає золоту медаль Артура Рубінштейна, виступи з Ізраїльським філармонічним оркестром і Оркестром BBC, контракт на запис з RCA і договір про управління артистичною кар'єрою з Hurok Artists.
У 1975 році Акс отримав премію Michaels Award від Young Concert Artists, а у 1979 році – премію Ейвері Фішера.
Переосмислюючи свої змагання, Акс сказав: «Ти забуваєш, наскільки жахливою була напруга. Тут ти – № 19, і намагаєшся зіграти краще за № 18. Абсурд». Для Аакса й визначення, який піаніст кращий, є лише суб’єктивним судженням на найвищому рівні: «чи може хтось справді піти на фортепіанний рецитал і сказати, що Горовіц кращий за Рубінштейна? Найбільше, що я можу сказати, це те, що Рубінштейн говорить зі мною сильнішим голосом, ніж той чи інший». Хоч він і визнає, що конкурси є необхідним засобом досягнення успіху для піаністів, Акс сподівається ніколи не «сидіти в журі й відсіювати людей».
Починаючи з 12 років, Акс навчався грі на фортепіано у Мєчислава Мунца в Юліярдській школі. Він отримав почесну згадку на VIII Міжнародному конкурсі ім. Шопена 1970 року, посів третє місце на Міжнародному музичному конкурсі Віанна да Мотта 1971 року, сьоме місце на Конкурсі імені королеви Єлизавети 1972 року і першу премію на Міжнародному конкурсі піаністів імені Артура Рубінштейна 1974 року.
З 1990 року Акс є членом викладацького складу Юліярдської школи.
Акс народився в польсько-єврейській родині Йоахіма та Геллен Акс у Львові, Україна, колишній частині Радянського Союзу. Обоє батьків пережили нацистські концтабори. Акс почав вчитися грі на фортепіано у шість років; першим його вчителем був батько. Коли йому було сім, сім'я переїхала до Варшави, Польща, де він навчався в музичній школі на Мьодовій. Через два роки родина переїхала до Вінніпега, Манітоба, Канада, де він продовжив навчання музиці, зокрема як учасник Молодшого музичного клубу Вінніпега. У 1961 році, коли Айксу було 12, сім'я переїхала до Нью-Йорка, і він продовжив навчання у Мєчислава Мунца в Юліярдській школі до 1976 року, коли Мунц залишив Нью-Йорк, щоб викладати в Японії. У 1970 році Акс отримав ступінь бакалавра французької мови в Колумбійському університеті й став громадянином США. Того ж року він здобув почесну згадку на VIII Міжнародному конкурсі ім. Шопена у Варшаві. У 1971 році посів третє місце на Міжнародному конкурсі Віанна да Мотта. У 1972 році посів сьоме місце на конкурсі імені королеви Єлизавети у Брюсселі. Публіку він привернув, вигравши у 1974 році Міжнародний конкурс піаністів імені Артура Рубінштейна, де його особисто привітав відомий піаніст Артур Рубінштейн, який був суддею на конкурсі. У 1974 році The New York Times повідомила про перемогу Аакса, зазначивши, що крім призу в 5,000 доларів, він отримає золоту медаль Артура Рубінштейна, виступи з Ізраїльським філармонічним оркестром і Оркестром BBC, контракт на запис з RCA і договір про управління артистичною кар'єрою з Hurok Artists.
У 1975 році Акс отримав премію Michaels Award від Young Concert Artists, а у 1979 році – премію Ейвері Фішера.
Переосмислюючи свої змагання, Акс сказав: «Ти забуваєш, наскільки жахливою була напруга. Тут ти – № 19, і намагаєшся зіграти краще за № 18. Абсурд». Для Аакса й визначення, який піаніст кращий, є лише суб’єктивним судженням на найвищому рівні: «чи може хтось справді піти на фортепіанний рецитал і сказати, що Горовіц кращий за Рубінштейна? Найбільше, що я можу сказати, це те, що Рубінштейн говорить зі мною сильнішим голосом, ніж той чи інший». Хоч він і визнає, що конкурси є необхідним засобом досягнення успіху для піаністів, Акс сподівається ніколи не «сидіти в журі й відсіювати людей».