Клод Соте
Оригінальне ім'я: Claude Sautet
Професія:
- writer
- singer
- musician
- producer
- director
Дата народження: 23.02.1924
Місце народження: Монруж, Верхні-де-Сен, Франція
Біографія: Клод Соте (23 лютого 1924 – 22 липня 2000) був французьким кінорежисером та сценаристом.
Він був хронікером повоєнного французького суспільства. Він зняв усього п'ять фільмів зі своєю улюбленою акторкою Ромі Шнайдер.
Народився в Монтружі, О-де-Сен, Франція, Соте спочатку вивчав живопис і скульптуру, перш ніж вступити до кіноуніверситету в Парижі, де почав свою кар'єру, а пізніше став телевізійним продюсером. Його перший фільм "Привіт, усмішка!" (оригінальна назва Bonjour Sourire) вийшов у 1956 році.
Він здобув міжнародне визнання з фільмом "Речі життя" (Les choses de la vie, 1970), який написав і зняв, як і всі свої подальші фільми. У головній чоловічій ролі був Мішель Пікколі, фільм демонструвався в конкурсній програмі Каннського фестивалю 1970 року. Фільм також відродив кар'єру Ромі Шнайдер; вона зіграла в кількох наступних фільмах Соте. У його наступному фільмі "Макс і лом" (Max et les Ferrailleurs, 1971) Шнайдер грала повію, а в "Сезар і Розалі" (César et Rosalie, 1972) – заміжню жінку, яка справляється з повторною появою старого коханого.
"Венсан, Франсуа, Поль і інші" (Vincent, Paul, François, et les Autres, 1974) – один із найпрестижніших фільмів Соте. Чотири чоловіки середнього класу щоразу на вихідних зустрічаються у селі, головним чином, щоб обговорити своє життя. Крім Пікколі у фільмі знялися Ів Монтан, Жерар Депардьє та Стефан Одран. Пітер Бредшоу з The Guardian у статті 2020 року на честь Мішеля Пікколі назвав це, можливо, найкращим із п'яти добре відомих фільмів, в яких співпрацювали актор і режисер. Ще більший критичний успіх принесла Соте стрічка "Мадо" (1976).
Його фільм "Проста історія" (Une Histoire simple, 1978) був номінований на премію Оскар за найкращий фільм іноземною мовою. У фільмі знову знялася Шнайдер, яка цього разу зіграла незадоволену робітницю у свої 40 років. За цю роль вона отримала премію Сезар за найкращу актрису.
У 1980-х роках він зняв лише два фільми: "Офіціант!" (Garçon!, 1983), драму за участю Іва Монтанта в ролі офіціанта середнього віку, та комедію "Кілька днів зі мною" (Quelques Jours Avec Moi, 1988).
Клод Соте отримав Срібного лева на Венеційському кінофестивалі та премію Сезар за найкращого режисера за фільм "Серце взимку" (Un cœur en hiver, 1992) і знову здобув Сезара за фільм "Неллі і містер Арно" (Nelly et Monsieur Arnaud, 1995). Обидва фільми знялися за участі Еммануель Беар. Окрім власного режисерства, він також писав сценарії для інших режисерів.
Клод Соте помер від раку печінки в Парижі 22 липня 2000 року і був похований на кладовищі Монпарнас там же.
У 2001 році з 5 травня по 14 липня канал Canal Plus показав одинадцять його повнометражних фільмів у їхніх остаточних версіях, після роботи з Беатріс Валбін.
Він був хронікером повоєнного французького суспільства. Він зняв усього п'ять фільмів зі своєю улюбленою акторкою Ромі Шнайдер.
Народився в Монтружі, О-де-Сен, Франція, Соте спочатку вивчав живопис і скульптуру, перш ніж вступити до кіноуніверситету в Парижі, де почав свою кар'єру, а пізніше став телевізійним продюсером. Його перший фільм "Привіт, усмішка!" (оригінальна назва Bonjour Sourire) вийшов у 1956 році.
Він здобув міжнародне визнання з фільмом "Речі життя" (Les choses de la vie, 1970), який написав і зняв, як і всі свої подальші фільми. У головній чоловічій ролі був Мішель Пікколі, фільм демонструвався в конкурсній програмі Каннського фестивалю 1970 року. Фільм також відродив кар'єру Ромі Шнайдер; вона зіграла в кількох наступних фільмах Соте. У його наступному фільмі "Макс і лом" (Max et les Ferrailleurs, 1971) Шнайдер грала повію, а в "Сезар і Розалі" (César et Rosalie, 1972) – заміжню жінку, яка справляється з повторною появою старого коханого.
"Венсан, Франсуа, Поль і інші" (Vincent, Paul, François, et les Autres, 1974) – один із найпрестижніших фільмів Соте. Чотири чоловіки середнього класу щоразу на вихідних зустрічаються у селі, головним чином, щоб обговорити своє життя. Крім Пікколі у фільмі знялися Ів Монтан, Жерар Депардьє та Стефан Одран. Пітер Бредшоу з The Guardian у статті 2020 року на честь Мішеля Пікколі назвав це, можливо, найкращим із п'яти добре відомих фільмів, в яких співпрацювали актор і режисер. Ще більший критичний успіх принесла Соте стрічка "Мадо" (1976).
Його фільм "Проста історія" (Une Histoire simple, 1978) був номінований на премію Оскар за найкращий фільм іноземною мовою. У фільмі знову знялася Шнайдер, яка цього разу зіграла незадоволену робітницю у свої 40 років. За цю роль вона отримала премію Сезар за найкращу актрису.
У 1980-х роках він зняв лише два фільми: "Офіціант!" (Garçon!, 1983), драму за участю Іва Монтанта в ролі офіціанта середнього віку, та комедію "Кілька днів зі мною" (Quelques Jours Avec Moi, 1988).
Клод Соте отримав Срібного лева на Венеційському кінофестивалі та премію Сезар за найкращого режисера за фільм "Серце взимку" (Un cœur en hiver, 1992) і знову здобув Сезара за фільм "Неллі і містер Арно" (Nelly et Monsieur Arnaud, 1995). Обидва фільми знялися за участі Еммануель Беар. Окрім власного режисерства, він також писав сценарії для інших режисерів.
Клод Соте помер від раку печінки в Парижі 22 липня 2000 року і був похований на кладовищі Монпарнас там же.
У 2001 році з 5 травня по 14 липня канал Canal Plus показав одинадцять його повнометражних фільмів у їхніх остаточних версіях, після роботи з Беатріс Валбін.