Брагім Гаджадж

Біографія: Ібрагім Хаджадж (араб. إبراهيم حجاج) (31 січня 1934 – 8 березня 1996) — алжирський актор. Його кар'єра почалася з фільму "Битва за Алжир" (1966), режисером якого був італієць Джілло Понте́корво. У 32 роки актор виконує головну роль алжирського революційного героя Алі Аммара (1930–1957), відомого під псевдонімом "Алі Ла Пуанте". Фільм отримав кілька нагород і номінацій, серед яких Золотий лев Венеційського кінофестивалю 1966 року, а Понте́корво удостоївся премії Оскар за кращу режисуру у 1979 році.

Успіх "Битви за Алжир" був світовим, і Ібрагім Хаджадж став яскравим обличчям Алжиру і провідним актором країни. Для всіх алжирців він став "Алі Ла Пуанте" у фільмі, що відкриває світові зловживання французької колоніальної армії під прикриттям "кампаній пацифікації", які раніше цензурувалися французькими ЗМІ. В середині 60-х Хаджадж став героєм-бунтарем, гламурною іконою цілого покоління молоді, що вірила у можливість більш справедливого світу. Існує ціла міфологія навколо призначення Хаджаджа на роль Алі Ла Пуанте: деякі стверджують, що режисер Джілло Понте́корво, сидячи на терасі кафе Тантонвіль в Алжирі, випадково побачив Хаджаджа і запропонував йому роль. Чи був це дикий кастинг чи ні, Понте́корво знайшов у Хаджаджі природність, спонтанність і грацію, які він шукав для свого реалістичного кінематографа, що мав бути максимально наближеним до документального.

Після "Битви за Алжир" Ібрагім Хаджадж вийшов з тіні на світло. Без драматичної освіти, з базовим шкільним рівнем і без підготовки чи керівництва, він опинився в центрі уваги преси, обстріляний питаннями, які, за його словами, перевищували його культурний рівень. Актор, переповнений новим статусом, все ще жив, як раніше, день за днем. Джілло Понте́корво запропонував йому роль антиколоніального революціонера Хосе Долореса у своєму новому фільмі "Куїмада" (1969). Однак без агента, що керував би його кар'єрою, та через непунктуальність Хаджадж викликав серйозні сумніви у продюсерської компанії, яка вважала його ризикованим для такого великого проекту. Оскільки Хаджаджа не було досяжно, продюсери обрали колумбійського актора Еваріста Маркеса, який поділяв афішу з легендарним Марлоном Брандо. Хаджадж продовжив кар'єру з Лучіно Вісконті у 1967 році у фільмі "Чужинець", у 1969 році в "L'Opium Et Le Bâton" Ахмеда Рашеді у ролі Омара, у 1971 році в "Патруль на Сході" Амара Ласкрі, у 1974 році в "Палець у передачі" Ахмеда Рашеді, у 1975 році у культовому фільмі Мохамеда Лахдара-Хаміна "Хроніки палаючих років", а в 1986 році зіграв Сі Омара у фільмі "Гучні роки твісту" Махмуда Земмурі.

У 90-х, у тяжкі темні роки, коли в Алжирі і по всій країні зросла кількість вибухів, культура перестала бути пріоритетом для інституцій, багато інтелектуалів, журналістів та артистів, що були під загрозою, залишили країну. Останні роки життя Ібрагіма Хаджаджа у передмістях столиці Алжиру, у районі Черрабба, були важкими. У нього діагностували пухлину мозку. Поки збирали кошти, щоб відправити його на операцію за кордон, він помер 8 березня 1996 року в Алжирі.