Бінг Кросбі

Біографія: Гаррі Ліліс "Бінґ" Кросбі-молодший (3 травня 1903 – 14 жовтня 1977) був американським співаком, коміком та актором. Він був першою мультимедійною зіркою, лідером зі продажу платівок, рейтингів на радіо та касових зборів кінофільмів у період з 1931 по 1954 роки. Його рання кар'єра співпала з інноваціями в звукозаписі, що дозволили йому розвинути інтимний стиль співу, який вплинув на багатьох чоловіків-співаків, які наслідували його, зокрема Перрі Комо, Френка Сінатру, Діка Хеймса та Діна Мартіна. Журнал Yank зазначив, що він був "особою, яка зробила найбільше для морального духу військових за кордоном" під час Другої світової війни. У 1948 році американські опитування оголосили його "найбільш шанованою живою людиною", випереджаючи Джекі Робінсона та Папу Пія XII. Також у 1948 році Music Digest оцінив, що його записи зайняли більше половини з 80 000 щотижневих годин, відведених на радіо із записаною музикою.

Кросбі отримав премію "Оскар" за найкращу чоловічу роль за свою роль батька Чака О'Меллі у фільмі 1944 року "Іду своєю дорогою" та був номінований на цю премію за повтор своєї ролі у фільмі "Дзвони Святого Марії" поруч з Інгрід Бергман наступного року, ставши першим із шести акторів, які були номіновані двічі за виконання однієї й тієї ж ролі. У 1963 році Кросбі отримав першу Всесвітню премію Grammy за досягнення. Він є одним із 33 людей, що мають три зірки на Голлівудській алеї слави у категоріях кіно, радіо та звукозапису. Також він був відомий своєю співпрацею з давнім другом Бобом Гоупом, знімаючись у фільмах серії "Шлях до..." з 1940 по 1962 роки.

Кросбі вплинув на розвиток післявоєнної звукозаписної індустрії. Після того, як він побачив демонстрацію німецького магнітофона з якісною мовною стрічкою, привезеного до Америки Джоном Т. Мулліним, він вклав 50 000 доларів у каліфорнійську електронну компанію Ampex для виготовлення копій. Він переконав ABC дозволити йому записувати свої шоу на магнітну стрічку. Він став першим виконавцем, який попередньо записував свої радіошоу та мастирував свої комерційні записи на магнітну стрічку. Через звукозапис він створював свої радіопрограми за допомогою тих самих режисерських інструментів та майстерності (монтаж, повторні записи, репетиції, зміщення часу), які використовуються у виробництві кіно, практика, що стала стандартом у індустрії. Окрім своєї роботи з раннім аудіозаписом на стрічку, він допомагав фінансувати розвиток відеозапису, купував телевізійні станції, розводив бігових коней та був співвласником бейсбольної команди Піттсбург Пайретс.