Ілля Прахар

Ілля Прахар

Оригінальне ім'я: Ilja Prachař
Професія:
  • writer
  • actor
Дата народження: 30.04.1924
Місце народження: Маленовице біля Зліна, Чехословаччина [тепер Чехія]
Біографія: Ілля Прача́рш (30 квітня 1924, Маленовице — 10 серпня 2005, Прага) був чеським актором і драматургом.

Він народився в Маленовицях біля Зліна як середній із трьох синів Франтішка Прача́ра (1899–2001), чиновника районної страхової компанії Зліна, та його дружини Людмили (1901–1981). Старший брат Драгомір (1922–2008) пізніше працював у зовнішньоторговельній компанії, молодший Каміл (1931–2020) став театральним актором і працював майже всю свою професійну кар'єру в театрі в Хебі. У Зліні та Маленовицях батьки активно брали участь у асоціативному житті та виступали у волонтерському театрі. Його дружина Яна (народжена 1937) є лялькаркою, його син Давид (народжений 1959), онук Якуб (народжений 1983), онука Маріана (народжена 1994) та правнучка Альжбєта Мала (народжена 1997) займаються акторською діяльністю.

Він розпочав свою акторську кар’єру як учасник драматичної групи Арт-ансамблю армії Віта Нейєдлого (1945–1947), у Робітничому театрі в Зліні (1947–1952) і в театрі в Остраві (1952–1954). З 1954 року він працював у театрі імені С.К. Неймана в Празі, а з 1959 до 1990 року — у Виноградівському театрі. Його, ймовірно, найвідомішою кінорольною була роль скупого і жадібного землевласника Траутенберка в вечірньому серіалі "Крконошське казки".

Він є автором кількох п’єс і телевізійних сценаріїв. Уже в 1951 році отримав Державну премію за п’єсу "Hádajú se o rozumné" ("Поспілкуються про розумне"), а за акторську діяльність удостоєний нагороди за видатну працю (1967), звання заслуженого артиста (1983) та премії імені Франтішка Філіповського за довічну майстерність у дубляжі (1997).

Ілля Прача́рш був членом Комуністичної партії. У листопаді 1989 року він виголосив промову на Літньому мітингу як представник акторів Виноградівського театру.

У своєму особистому житті Ілля Прача́рш був великим прихильником футбольного клубу "Славія". На межі 1980-х та 1990-х років він навіть сім років був головою громадської організації "Друзі Славії".